ВСЕ, ЩО ЛЮБЛЮ - Євпаторія. Прогулянка містом.

01:25 pm - Євпаторія. Прогулянка містом.

Євпаторія приберегла для мене жменьку сюрпризів. Перше враження - якась сіра убогість. Більшість магазинів та кафе замкнуті на демонстративно грубелезні замки. Нудні сірі багатоповерхівки впереміш із приватними халупками і проблисками чогось супер-пупер респектабельного, але з такими ж респектабельними замками на брамах. Схоже, у них таки літній день рік годує - у прямому значенні цього слова.


Євпаторія, як і Кам"янець, має Старе місто і Новий план. Зігріло:) А у тій старій частині мале містечко зі славою всесоюзного дитячого курорту, як виявилось, має й цікаві для туриста достогляди. Щоправда, всередину більшості об"єктів можна потрапити лише в туристичний сезон. Або ж, якщо пощастить так само, як мені, то із рідкісною в цей період заїжджою екскурсійною групою.


Найбільша гордість євпаторійців - руїни античного міста Керкінітіда (VI ст. до н.е.). Тобто містові, як свідчать численні плакати на стінах, 2500 років. Руїни ті нефотогенічні, але місце розкопу шанобливо накрите скляною пірамідою. А біля піраміди виставлено оці кам"яні знахідки - від античних до середньовічних. У кам"янецькому археологічному музеї стоїть ідол, дуже схожий на цього.



Вздовж набережної та прилеглих районах - ось такі особнячки та здравниці кінця ХІХ - поч.ХХ ст.







У Євпаторії багато старих будинків мають східні мотиви.



Більшість вулиць не надто змінилися з часів середньовіччя. Хоча центральну вулицю Старого міста не так давно вже замостили, і фасади відреставрували.



Зразок досить поширеного місцевого "дизайну".



Головні пам"ятки Євпаторії - це храми шести (!) конфесій, причому всі діючі. Це "наймолодший" з них - православна церква Святого пророка Іллі (1918 р.) В кварталі від неї є ще церква святого Миколая Чудотворця (1899 р.), схожа на наш Собор Олександра Невського, тільки маленька. Є ще вірменська церква Святого Ніколайоса, яку я знайшла майже вночі (тобто о шостій вечора), оскільки вона опинилась за високим забором якогось підприємства, підійти до неї можна лише через прохідну. Але і її хтось реставрує.



Мусульманська мечеть Джума-Джамі (1564 р.) Активно вібудовується общиною, функціонує. Над містом розноситься спів мулли, але сам він на мінарет не видряпується - нагорі висить гучномовець. А вглиб Старого міста є давніша мусульманська пам"ятка XV-XVII ст., що має назву "Текіє-Дервіш" (XVII ст.). Всередину потрапити не вдалося (знову велика клямка), але судячи з уламку мінарета, що стирчить над височенним забором, також якийсь храм чи монастир.



Синагога... Просто синагога.



Особлива моя симпатія - комплекс караїмських кенас (себто храмів) XVIII ст. Дуже красиве і позитивне за своєю енергетикою місце. Нова для мене релігія і культура, невідомий народ - караїми, який у Криму практично втратив свою мову, свою самобутність, але намагається по шматках зліпити себе докупи. У Євпаторії - найвизначніша їхня памятка (є ще фортеця Чуфут-Кале).
Комплекс кенас включає Велику і Малу кенаси, три внутрішні дворики, у яких знаходяться мармурові фонтани та 47 плит із білого мармуру з вирізьбленими текстами давньоєврейською мовою - священною для караїмів (їх релігія яких базується на Старому Заповіті, без жодних доповнень). Ще тут є дуже миле кафе з караїмською кухнею "Караман" (колишня благодійна їдальня) та етнографічний музей.





А це - моє улюблене місце в Євпаторії - ворота середньовічного міста Кезлева (XVI-XVII ст.), на другому поверсі яких розмістилась кримсько-татарська кав"ярня "Кезлев къавеси" (на третьому, кажуть, музей, але я туди не потрапила). Чарівність цієї кав"ярні не псує навіть вартість кави (15 грн. за філіжанку). Її атмосфера зіткана з запаморочливих ароматів кави та сухих квіткових пелюсток, вишуканої східної музики (вперше довелося чути східний джаз), напівтемряви, забарвленої променями з вітражів, усмішки привітної татарочки-офіціянтки... А ще й до того послужливі подушки дастархану - після півдня вештання містом. Тут можна було б жити, якби не протестував мій гаманець. Втім, головна "спеція" цієї кав"ярні - несезон. Я тут сама, і східна казка - лише для мене:)