ВСЕ, ЩО ЛЮБЛЮ - Пісок

01:49 am - Пісок

Твоя гітара змовкла.
Чи почую ще коли-небудь?
Тихо.
Я чую, як між старого каміння
ходить вітер, шукаючи звуків,
І колише засохлу траву,
Пересипає пісок,
Проникає крізь стіни,
й не знаходить...

Одного дня він зустріне твоє волосся
і розвіє,
Та це буде не тут.
Одного дня він зустріне тебе
і понесе у диханні твій голос,
Та мене не сягне.
Я залишуся в пустці між
старого каміння і
піску.
Моя втіха - твій зелений погляд
у серці.
Моя вода - твій погляд...
Я чую спрагу й гарячий вітер
із півдня.
Мені зостався лише пісок...

Голос твій у пам"яті ще
живий,
Але скоро його вкриють тріщини,
як старе блакитне каміння
довкола.
Він зблідне, але не щезне,
Стане для мене твоєю
трепетною тінню,
Твоїм силуетом на тлі сонця,
Прадавнім ідолом з твоїм
обличчям,
Тим, що я люблю понад усе,
Тим, що я зберігатиму
в святильнику.
Тим, що наступні покоління,
коли знайдуть,
не зрозуміють, але скажуть:
"який прекрасний!"

Я беру в свої руки гітару.
Я хочу оживити той звук,
що чула лише вчора.
Я народжую нову пісню,
а та, вчорашня, полинула
з вітром.
Чи тебе здожене?

Я сумую за плачем твоєї
гітари.
Я втікаю із пастки старого
міста
Туди, де є ти.
Вітер тебе знайшов.
Мої ноги стали важкими.
Я співаю і йду
і чекаю відлуння.
Тебе нема.
Нема.
Нема...
Чи коли знайду?