ВСЕ, ЩО ЛЮБЛЮ

02:46 am - Гроти і просто нори

"Там є своєрідні ходи, що сягають самих глибин". Не я сказала, а Скрипка.
Байки про підземні ходи в Отрокові, котрі неодмінно ведуть кудись далеко дуже схожі на ті, які розповідають в Кам"янці, Хотині та інших історичних місцях. І, певно ж, частково вони правдиві. Принаймні, деякі сліди землерийства збереглися тут донині. Зокрема, древній скельний монастир. А ще - штучний грот, збудований графом Мархоцьким. Біля нього протікає чи не найгарніший із десятків Отроківських струмочків, які мені вдалося побачити (а струмки я просто обожнюю!) Саме тут, біля так званої Нової гроти, на березі струмка, ми з Дмитром і зробили привал, зварили у кітлику ароматного грибного супчику і підзарядились перед доволі крутим підйомом до Старої гроти (скельного монастиря).



( гроти і \"бонусна\" нора )

07:35 pm - Отроківські камені

У мене було дві поважні причини отримати "культурний шок" від Отрокова. Насамперед, звісно, тому що це насправді розпречудове, фантастичне місце з потужною енергетикою і неймовірними краєвидами, які неможливо передати за допомогою фото. А по-друге, село моєї бабуні знаходиться в якихось 20 км звідси, а я НІЧОГО НЕ ЗНАЛА!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Ганьба мені, але я вже виправилась:))))))))))))) Назнімала, точніше назнімали разом із Дмитром Яровим все-все-все, на що лише впало око, і радо поділюся враженнями з усіма, хто ще ТАМ не був - щоб знали куди хотіти:) Отож, фотки, котрі кращі - Дмитрові, а решта - мої.

Для початку доказ того, що я там справді була, бо самій не віриться (особливо після 4 років безвилазного сидіння в дикреті:((((). Той самий унікальний маєток-стайня (щоб не сказати свинарник).



( багато різних каменів )

03:26 pm - Пленер Кам"янець-Подільського фотографічного клубу "ПОГЛЯД"

який відбувся 31 травня, і на якому мене не було:((( Усі викладені фото - мого друга і соратника Дмитра Ярового. Вибрані на власний розсуд.



Світанок
( +++ )

04:57 pm

( А якщо без ілюзій? )

01:25 pm - Євпаторія. Прогулянка містом.

Євпаторія приберегла для мене жменьку сюрпризів. Перше враження - якась сіра убогість. Більшість магазинів та кафе замкнуті на демонстративно грубелезні замки. Нудні сірі багатоповерхівки впереміш із приватними халупками і проблисками чогось супер-пупер респектабельного, але з такими ж респектабельними замками на брамах. Схоже, у них таки літній день рік годує - у прямому значенні цього слова.


Євпаторія, як і Кам"янець, має Старе місто і Новий план. Зігріло:) А у тій старій частині мале містечко зі славою всесоюзного дитячого курорту, як виявилось, має й цікаві для туриста достогляди. Щоправда, всередину більшості об"єктів можна потрапити лише в туристичний сезон. Або ж, якщо пощастить так само, як мені, то із рідкісною в цей період заїжджою екскурсійною групою.

( прогуляємось? )

06:17 pm - Із серії "Будинки з привидами". КОЛИСКА

Років сорок із гаком тому тітка мого чоловіка купила в комісіонці дубову колиску для своєї маленької доні Наталки. Дівчинка підросла, а згодом колиска прийняла її брата Миколу. Невдовзі у цій же колисці спав мій майбутній чоловік, а потім - його брат Борис. Пізніше - їхні двоюрідні сестрички Леся та Оляна. Потім - по черзі мої племінники Сашуня, Женя, Маргарита і Святослав...
Кілька років стара колиска лежала на горищі, чекаючи наступного немовляти. Три роки тому народився мій Марко, а рік тому - Орест:)
Старенька, вже не така гарна, як продають у крамницях, але все ще міцна і така тепла колиска - не проміняю її на жодну іншу.




Історії цієї колиски я не знаю - знайшла її випадково в старій хаті. Хто були ті дітлахи, для яких батько її змайстрував чи купив, щасливий? Які вони виросли? Що з ними сталося потім?
Крихта їхнього дитинства залишилась тут...

03:16 pm - "Там чудеса, там леший бродит..."

02:59 pm - Риболовля на Дністрі

12:53 pm - Маркусону 3 роки! УРАУРАУРАУРА!

3 роки - це вам неабищо! Є про що замислитись.



Етапи великого шляху:

06:58 pm - Із серії "Будинки з привидами". Приворотський млин

Ось вона - таємниця з мого піонерського дитинства. Щоліта - табір у Приворотті. Щодня - вигул до річки, саме до цього старого млина. Стояв зачиненим за величезний замок, і цікаві дитячі очі намагалися через шпарки розгледіти - що ж воно там є. Погляд вихоплював неясні силуети серед порохів і павутиння. І надихав той млин на розмови про всілякі страхіття та про заховані скарби...

А десь у той же час мій ліпший друг Брись, тоді ще безвусий хлопчисько, що захопився фотографуванням, якось проник всередину - і сьогодні я задовільнила свою давню цікавість. І не розчарована.